Український прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і громадський діяч Григорій Квітка, котрий підписував свої твори «Грицько Основ'яненко», народився в селі Основа, розташованому на території сучасного Харкова. Походив він зі стародавнього коза-цько-старшинського роду. У 23 роки Григорій вступив до Курязького монастиря, але через чотири роки повернувся до світського життя. Був комісаром у народному ополченні в період війни 1812 року, проводирем повітового дворянства, а пізніше — главою Харківської палати карного суду.

Але це, так би мовити, послужний список. Одночасно з цим Григорій Квітка був основоположником української художньої прози та соціально-побутової комедії.

Діяльність Квітки-Основ'яненка на ниві української культури важко переоцінити. У 1912 році він узяв участь у створенні в Харкові професійного театру і тривалий час був його директором, заснував перший в Україні журнал «Український вісник», брав участь у створенні Благодійного товариства, Інституту благородних дівиць, Харківської губернської бібліотеки і у багатьох інших добрих починаннях. При цьому він був прихильником громадських реформ і поліпшення життя всіх шарів суспільства, глибоко вірив у силу мистецтва.
Перші свої твори Квітка-Основ'яненко опублікував у журналі «Український вісник», причому написані вони були як українською, так і російською мовами. Уже тоді головним творчим принципом письменника стало «писання з натури», створення живого образу сучасності. У 20—30-х роках 19 століття Квітка-Основ'яненко виступив із комедіями, які донині не сходять з української сцени: це «Дворянські вибори», «Шельменко-денщик» і «Сватання на Гончарівці». За комедіями послідував цілий ряд прозаїчних творів українською мовою, найбільшої популярності серед яких набули повісті «Конотопська відьма», «Сердешна Оксана», «Козир-дівка», «Щира любов» (1840—1841 рр.). Водночас письменник публікує російською мовою історико-художні та етнографічні нариси «Українці», «Історія театру в Харкові», «1812 рік у провінції».
Найкращі твори Григорія Квітки-Основ'яненка чи не вперше представили українську літературу європейському читачеві. У 1854 році в Парижі було опубліковано в перекладі повість «Сердешна Оксана»; пізніше проза письменника перекладається польською, болгарською, чеською та іншими мовами. Твори Квітки-Основ'яненка ілюстрував Тарас Шевченко, котрий високо цінував його творчість.
«Батько української прози», як називали письменника сучасники, вплинув на розвиток усієї української літератури 19—20 століть.
Микола Гоголь